Європейський Суд з прав людини вже постановив два рішення проти держави Україна, у яких визнав, що Україна порушила право своїх громадян на свободу вираження. З новим Законом „Про вибори народних депутатів”, Україна швидко наближається до нових рішень з відповідними компенсаціями з Державного бюджету. На погіршення репутації держави як порушниці прав людини і міжнародних зобов’язань, ніхто з чільних посадовців уваги не звертає взагалі. Депутати Верховної Ради, а разом з ним і Президент України, не побачили порушень прав і свобод людини в новому законі про вибори. Захист права партії чи кандидата потрапити в парламент отримав безапеляційну перемогу над свободою думки і слова всіх громадян України, а також тих людей, які перебувають на її території. Адже депутатам і Президенту не подобались думки і слова журналістів в минулій президентській кампанії. Інша річ, висловлювання самих кандидатів, які мають право за рахунок партійної каси говорити все, що завгодно – адже юридична відповідальність за їх слова повністю покладається на засіб масової інформації, який ці слова поширив. І відповідальність ця серйозна: за будь-яке порушення Закону „Про вибори народних депутатів України” передбачено одне покарання: тимчасове зупинення дії ліцензії або випуску (друку). Про це говорить пункт 10 статті 71 Закону України "Про вибори народних депутатів України": "У разі порушення засобами масової інформації вимог частин п'ятої та дев'ятої за поданням Центральної виборчої комісії або відповідної окружної виборчої комісії засобам масової інформації тимчасово (до закінчення виборчого процесу) у встановленому законом порядку зупиняється дія ліцензії або випуск (друк). У разі інших порушень засобом масової інформації вимог цього Закону тимчасове зупинення дії ліцензії або випуску (друку) здійснюється виключно за рішенням суду." До суду можуть звернутися суб’єкти виборчого процесу – кандидат, партія (блок), а "інших порушень" ми нарахували в законі двадцять два! Відсутність власних медіа-ресурсів спричинила почуття глибокої образи у багатьох політиків, які вчинили за принципом „щоб нікому на дісталось”: якщо у мене немає ліцензії телеканалу, то і у конкурента заберу. Через таку "рівність" кандидатів потерпати будуть не тільки журналісти, а всі громадяни, які мають право на отримання інформації. А повідомити їм є про що! Не вщухають корупційні скандали, посадовці і опозиція, як і раніше, відверто і не соромлячись брешуть громадянам про свої статки (відповідно до декларацій саме політики в нашій країні є найбіднішою верствою населення). Ні, звичайно, щось трішечки вони заощадили, а ще є годувальники – дружини, чоловіки, діточки, які на рівному місці розпочали свій власний, щільно відокремлений від політика, чесний бізнес і досягнули небачених "маленьким" українцем можливостей жити на широку ногу. Отже, відверта брехня політиків – це нормально, і мабуть, демократично. Але журналісти, які критикують, проводять розслідування, а головне--говорять в ефірі чи то на шпальті – от де зло! Саме політики, не помічаючи колоди в своїх очах, дорікають журналістам на їхню нечесність, продажність і боягузтво. Певно політики живуть не в цій країні, оскільки не знають ні про побиття та вбивства журналістів, ні про кримінальні справи проти видавців, ні про кількість і суми судових позовів до ЗМІ. Також політики ніколи не чули про блокування роботи редакцій податківцями та пожежниками, про умови "конкурсів" на отримання ліцензій теле- і радіокомпаніями. Тобто, коли журналісти брехали під час президентської кампанії, вони насправді працювали в нормальних безпечних умовах. Просто злі вони, ці журналісти, просто аж надто їсти хочуть, аж надто бояться втратити робоче місце, аж надто не сміливі. То навіщо їм, цим журналістам (а інших політики, певна річ, не знають), свобода слова? Нехай просто слухають вільних і сміливих політиків. Центральна виборча комісія також не вважає закриття ЗМІ у виборчий період порушенням прав людини. Інакше, на думку голови ЦВК, ЗМІ можуть порушувати закон, і їм за це нічого не буде. А що буде кандидатам і партіям, якщо вони порушать закон? Попередження чи взагалі нічого! А що буде з ЦВК, якщо вона порушить закон? Її дії, можливо, оскаржать до суду та ЦВК, теж можливо прийме інше рішення! Звичайно, журналісти є відповідальними перед громадянами. Журналісти мають обов’язок повідомляти всю відому їм правдиву інформацію, повинні перевіряти інформацію, бути безсторонніми і не давати втягувати себе ані в політичні, ані в бізнесові „розборк” власників. Вони повинні завжди дотримуватися етичних стандартів професії. Не всі, і не завжди журналісти є такими. Але це не може бути приводом закрити ЗМІ, навіть тимчасово. Європейська судова практика знала заборони газетам друкувати окремі публікації, але навіть така заборона була визнана Європейським Судом з прав людини порушенням фундаментального права на свободу вираження. Закриття медіа неможливо взагалі. Особливо під час виборів! Для всіх, хто не вірить українським юристам, нагадаю рішення Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого України визнала Законом "Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції": "Преса грає дуже важливу роль у демократичному суспільстві. Хоча вона не може переходити певних меж, зокрема щодо репутації та прав інших, її обов’язком проте, є поширювати в спосіб, сумісний з її обов’язками та відповідальністю, інформацію та ідеї по всіх питаннях, що становлять громадський інтерес (див.Де Гез і Гійселс проти Бельгії, рішення від 24 лютого 1997 року, звіти про Рішення та Вироки 1997-І, ст.233-34, § 37). У преси є завдання їх (інформацію та ідеї-від авт.) поширювати, а у громадськості право їх отримувати. Якби було інакше, преса не могла б виконувати свою роль "вартового собаки демократії"(див.Торгер Торгерсон проти Ісландії, рішенні від 25 червня 1992 року, Series A № 239, с. 28, § 63). Суд нагадує, що в рамках статті 10 § 2 Конвенції сфера для обмеження політичних висловлювань чи дебатів щодо питань, які становлять громадський інтерес є дуже малою (див.Сюрек проти Туреччини, (№ 1) [GC], № 26682/95, § 61, ECHR 1999-IV). Більш того, межі прийнятної критики політиків, які діють в цій іпостасі, є більшими ніж для приватних осіб. На відміну від останніх, політик свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку з боку журналістів і громадськості, і повинен бути більш терпимим до критики. Звичайно, політик має право на захист своєї репутації, навіть якщо він виступає як приватна особа, але вимоги цього захисту мають бути збалансовані з інтересом до відкритої дискусії з політичних питань (див.Лінгенс проти Австрії, рішення від 8 липня 1986 р. Series A № 103, ст. 26, § 42). Стаття 10 захищає не тільки суть ідей та інформації, але й їх форму (див. Обершлік проти Австрії (№1), рішення від 23 травня 1991р. Series A № 204, ст. 25, § 57). Журналістська свобода дозволяє певне перебільшення або провокативність (див. Прагер та Обершлік проти Австрії (№1), рішення від 26 квітня 1995р. Series A №313, с. 19, § 38). Право поширювати інформацію та ідеї стосується не тільки інформації та ідей, які сприймаються позитивно або розглядаються як необразливі та незначні, а й таких, які ображають, обурюють та викликають неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких неможливе "демократичне суспільство".(див. Хендісайд проти Сполученого Королівства, рішення від 7 грудня 1976р., Series A №24, с. 23, § 49). Крім того, свобода преси дає громадськості одну з найкращих можливостей дізнатися про ідеї та позиції політичних лідерів і сформувати свій погляд на них. У більш загальному плані свобода політичної дискусії лежить в самій основі концепції демократичного суспільства, якою пройнята вся Конвенція (див. Лінгенс проти Австрії, рішення від 8 липня 1986 р. Series A № 103, ст. 26, § 42)." "Але можна ж просто не порушувати закон про вибори!", - скаже наш читач. А ви спробуйте не поширити політичну рекламу (що заборонено для журналістів і ЗМІ без відповідної грошової угоди з кандидатом), якщо відповідно до Закону "політична реклама - це будь-які не заборонені законами України друковані, усні, звукові та аудіовізуальні види і форми ідейного впливу на людей, що мають на меті прямо або опосередковано привернути увагу до суб'єктів виборчого процесу, сформувати у суспільстві та у свідомості громадян позитивне або негативне ставлення до них або спрямувати політичну поведінку громадян і соціальних груп у їх ставленні до суб'єктів виборчого процесу під час виборів, у тому числі інформаційні повідомлення про заходи, що проводяться або підтримуються із вказаною метою." До того ж, треба пам’ятати, що окружні виборчі комісії формуються виключно парламентськими партіями, які, таким чином, перебирають контроль за регіональними ЗМІ. Зараз, зокрема, журналісти покладають багато надій на якісь роз’яснення ЦВК, Верховної Ради України або судів. Дійсно, зважаючи на неоднозначність формулювань, нинішній закон – це справжнє дишло – як роз’яснив, так і вийшло. По одній справі проти ЗМІ прийдуть до висновку, що тільки прямі заклики голосувати за чи проти кандидата є політичною рекламою чи передвиборною агітацією, а в іншій області можуть вирішити, що ЗМІ порушив Закон і зупинять його випуск (що мало місце у м. Вінниці на президентських виборах за скаргою одного з кандидатів, який не вийшов у другий тур виборів). Більш того, спроби зробити якесь тлумачення або ж роз’яснення взагалі не засновані на Конституції і законах України. Прийняті закони тлумачаться виключно Конституційним Судом, а роз’яснення або рекомендації не можуть підміняти собою закони. Адже виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина; засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (ст. 92 Конституції України). Право на свободу думки і слова дано людині від народження і жоден закон не може забрати у людини це право. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Права, а не закону. Нам всім видалася чергова нагода це довести.
ЮристиКоординаційного центру допомоги журналістам під час виборів працюють у київському офісі та у всіх обласних центрах України
У разі порушення Ваших професійних прав, у тому числі забороні публікації або нав’язуванні інформації до поширення, забороні присутності на засіданнях виборчих комісій, будь-якому іншому перешкоджанні професійній журналістській діяльності, пропонуємо звертатися для надання негайної допомоги. Також Ви можете звернутися для проведення допублікаційної (доефірної) юридичної експертизи журналістських матеріалів.
Просимо журналістів та ЗМІ виявити солідарніть та поширити дану інформацію
За фінансової підтримки Відкритого Фонду для ЗМІ за рахунок внеску Міжнародного фонду "Відродження" та Гранту №121-A-00-03-00004-00, наданого Інтерньюз-Нетворк Офісом з питань демократичних і соціальних перетворень, Бюро по країнах Європи та СНД Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
